Промова у справі про незаконне виготовлення , зберігання, та перевезення наркотичних засобів

Предметом злочину, передбаченого ст. 309 КК України є наркотичні засоби або їх аналоги. При цьому відповідальність за ч.1 ст. 309 КК настає у випадку, коли розмір наркотичних засобів чи їх аналогів, що були предметом цього злочину, перевищує невеликий, оскільки незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту у невеликих розмірах тягне відповідальність за ст. 44 КпАП (п. 22 постанови ПВСУ від 26.04.2002 р. №;4)

Відповідно до Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, затверджених МОЗ від 01.08.2000 р., невеликий розмір висушеного канабісу – це розмір до 5 г, невисушеного – до 25, великий розмір невисушеного канабісу починається з 2 кг 500 гр.

Таким чином, головним питанням у цієї справі для відмежування злочину від адміністративного правопорушення є розмір вилученого у підсудного канабісу. Отже, згідно матеріалам справи в нього вилучили 3, 8 г висушеного канабісу, що є невеликим розміром а отже підставою адміністративної, а не кримінальної відповідальності. Таким чином посилання на нього не мало бути включено до обвинувального висновку, та не може бути предметом розгляду в судовому засіданні. Що стосується невисушеного канабісу, то згідно матеріалів справи його розмір лише трохи перевищує встановлений невеликий – 36, 8 г, і значно не “дотягує” до великого – до 2,5 кг.

Отже постає питання - чи достатньо в суду доказів того, що дійсно розмір канабісу, вилученого у підсудного, перевищує на оці 11 г встановлений законодавством розмір наркотичного засобу, за зберігання та придбання якого настає кримінальна відповідальність.

Згідно матеріалів справи підсудний був затриманий 29 липня біля 14 години. В нього були вилучені наркотичні засоби, які, як свідчать матеріали справи не були зважені.

Підсудний та свідки, допитані в судовому засіданні стверджують, що вага невисушеної коноплі була значно меншою, ніж та, що з'явилася в матеріалах справи.

У суду немає доказів які б достовірно, не залишаючи жодних сумнівів, свідчили про протилежне.

Згідно показань свідків, зваження проводив працівник міліції, один, без понятих. Так звані “поняті”, що існують в обвинувальному висновку, невідомо чи існують взагалі. Один з них вигаданий, другий відмовився прийти.

Що стосується відповідних показань свідків на досудовому слідстві – я хочу звернути увагу суду на те, що ці показання роздруковані з одного комп'ютерного файла і дослівно відтворюють один одного.

Неповнолітні хлопці, що живуть в сільській місцевості, взагалі не можуть вживати вирази “в присутності понятих було проведено поверхневий огляд”, “суха підрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору” та інші. Ваша честь, Ви допитували їх в засіданні і чули як саме вони говорять, їхню лексику, не кажучи вже про те, що вони не можуть дослівно повторювати один одного.

Тобто оці протоколи є фальсифікацією, і як визнали свідки, вони їх підписали не читаючи.

Але одразу ж після затримання Р., того ж 29 липня з'являється висновок спеціаліста №2820, де вказується вага вилученого наркотичного засобу. При цьому з матеріалів справи не вбачаються правові підстави проведення такого дослідження, немає процесуального оформлення такого рішення, а спеціаліст не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Отже вказаний висновок спеціаліста №2820 не може бути джерелом доказу в цій справі.

Що стосується хімічної експертизи, проведеної відповідно до постанови слідчого від 2.08.200_ року, то в розпорядження експерта були вилучені пакети з наркотичними засобами, цілісність яких була порушена попереднім дослідженням, про що вказано в експертизі, оскільки, природньо, спеціаліст, що проводив дослідження порушив цілісність пакетів для отримання матеріалу для дослідження.

Крім того, слідчий знайомить обвинуваченого з постановою про призначення експертизи 16 вересня (а.с.18), тобто через півтора місяця після призначення експертизи та через 10 днів після того, як експертиза вже проведена (а.с.19), що безумовно є грубим порушенням ст. 197 КПК України та грубішим порушенням права на захист. Через 10 днів після того, як проведена експертиза, слідчий роз'яснює неповнолітньому обвинуваченому його права при призначення цієї експертизи. Цікаво, яким чином він міг їх реалізувати?

Питання, яке він оспорював – вага невисушеної коноплі – залишилося без можливості роз'яснення шляхом постановляння питань та клопотань.

Як вказано в ч. 6 п.2 постанови Пленуму ВСУ від 16.04 2004 р. №5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”, “У разі, коли право на захист було порушено при вчиненні окремих процесуальних дій, суд не вправі використовувати відповідні протоколи як джерела доказів на обґрунтування висновку про винність неповнолітнього у вчиненні злочину.” А отже і висновок експерта позбавлений доказової сили, і суд, відповідно, позбавлений можливості послатися у вироку на цей висновок.

Таким чином, будь-яких законних, отриманих з належних джерел, доказів придбання та зберігання підсудним наркотичного засобу у розмірі, що перевищує встановлений невеликий розмір, за який настає адміністративна відповідальність, у матеріалах справи не міститься і судом не встановлено.

Ваша честь, закон зобов'язує постановити виправдовувальний вирок у випадку, коли діяння підсудного не містять складу злочину. Дії, за які притягнуто Р., стоять на межі адміністративної та кримінальної відповідальності, по який бік від цієї межі мають знаходитися – судом достовірно не встановлено, та, на погляд захисту, через їх малозначність не становлять суспільної небезпеки, а отже не є злочинними.

Крім того, Р. не страждає на наркоманію, не потребує лікування (згідно акту судово-психіатричної експертизи), та щиро розкаявся у вживанні наркотиків і з моменту скоєння правопорушення у липні 200_ року більше їх не вживав і вживати не має наміру.

А тому, на підставі ч.5 ст. 327 КПК України захист просить виправдати Р. за відсутністю складу злочину через малозначність діяння.

Але навіть якщо б у суду були безсумнівні докази розміру придбаної невисушеної коноплі, то і в цьому разі захист би просив, з огляду на принцип відповідності покарання суспільної небезпечності діяння та відповідно до ст. 104 КК України, звільнити Р., який був неповнолітнім під час вчинення злочину, від кримінальної відповідальності з випробуванням, незважаючи на те, що він вже був судимий за той самий злочин.

Адже за законом для такого звільнення не вимагається, щоб злочин було вчинено вперше - застосування до неповнолітнього звільнення від кримінальної відповідальності з випробуванням не обумовлюється кількістю вчинених злочинів, а також ступенем їх тяжкості. Воно є можливим у разі призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років як за один злочин, так і за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.