Скарга на відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції за фактом заподіяння ними тілесних ушкоджень Прокурору Подільського району м. Києва Прокурору міста Києва
Адвоката Юдківської А.Ю. Печерська колегія адвокатів м. Києва, вул. Грушевського 28/2, Київ, 01021 в інтересах обвинуваченого
С К А Р Г А (в порядку ст. ст. 99-1, 234 КПК України) На відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції за фактом заподіяння ними тілесних ушкоджень, на неправомірні методи ведення слідства, незаконність постанов слідчого і бездіяльність по заявленим клопотанням 4 березня 200_ року помічником прокурора Подільського району м. Києва М., за результатами розгляду матеріалів виділених із кримінальної справи № 07-1997, що розслідується Подільським РУ ГУМВС України в м. Києві, було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівника карного розшуку Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві Ц. та дільничних інспекторів міліції Подільського РУ Б.. та М. за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 ч.2 КК України у зв'язку з відсутністю в їх діяннях складу злочину. Вказана постанова є необґрунтованою , вона винесена без урахування всіх обставин справи та без надання відповідної оцінки зібраним доказам, вона не відповідає вимогам ст. ст. 99, 130 КПК України, а тому має бути скасована. З постанови вбачається, що будучи допитаним як підозрюваний, З. повідомив, що при затриманні та після доставляння в ТВМ-1 Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві до нього з боку працівників карного розшуку та дільничних інспекторів міліції були застосовані міри фізичного та психологічного впливу, а саме – образи, нецензурна лайка, знущання, побиття руками, ногами та шкіряним ременем по голові та обличчю, биття головою о стіну тощо. У ніч з 03.02.0_ на 04.02.0_ до нього в камеру зайшов чоловік, який бив його кулаками та долонями по обличчю, а також бив головою о стіну. Ці катування мали на меті примусити З. зізнатися у скоєнні злочину. З. стверджує, що неодноразово пояснював працівникам міліції, що має травму голови та будь-яке побиття голови є для нього небезпечним. У постанові зазначено, що “під час того, як З. перебував у кабінеті слідчого Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві він не повідомляв те, що до нього з боку працівників міліції були застосовані міри фізичного та психологічного впливу”. Але з матеріалів справи вбачається, що З. відмовлявся вести будь-які бесіди зі слідчим до надання йому адвоката. При першому ж допиті у присутності адвоката (12 березня 200_ р.) З. повідомив про застосовані до нього тортури . За результатами першого допиту адвокатом було подано клопотання про призначення судово – медичної експертизи для встановлення наявності, ступеню тяжкості та характеру отриманих тілесних ушкоджень у обвинуваченого З.. Експертиза була проведена 13 березня 200_ р. Як зазначено в експертизі, “ в лобной области справа располагается неопределенной формы участок покраснения и истончения кожи, при дотрагивании собирающийся в мелкие складочки. На нижнем веке левого глаза с переходом в скуловую область располагается синюшняя с зеленоватым оттенком овальной формы припухлость мягких тканей 2 х 2,5 см. На красной кайме нижней губы справа овальной формы ссадина с буровато-коричневой, отторгающейся корочкой 0,4 х 0,5. Размеры описанного участка в лобной области 1 х 0,8 см… Данные повреждения причинены тупым /и/ предметом /и/ могли образоваться в срок и при указанных обстоятельствах. К данным предметам относятся руки человека и стена помещения ”. Отже, згідно висновку судово-медичної експертизи, З. у приміщенні міліції заподіяні тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості , що спричинили короткостроковий (не більше 6 днів) розлад здоров'я ( т.1 а.с.200-202 ). Абсолютно незрозумілою є відсутність у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи будь-якого згадування про проведену судово-медичну експертизу та про її результати. Обвинувачений З. на протязі майже всього березня скаржився на головні болі та звертався до адміністрації СІЗО з проханням надати лікаря, але ці прохання були проігноровані. Між тим слідчий мав інформацію про наявність у З. остаточних явищ черепно-мозкової травми, при яких будь-який удар голови може спричинити тяжкі наслідки. Після переведення обвинуваченого З. до слідчого ізолятору №13 незаконні заходи психологічного впливу продовжились. Як пояснив З., приблизно 14-15 березня до нього у слідчий ізолятор навідався один з працівників міліції, що приймали участь у його затриманні та побитті у ТВМ-1, та знову “запропонував” зізнатися у скоєнні злочину. На відмову З. говорити без адвоката, відвідувач пояснив, що адвоката у З. більше немає , бо “її заарештовано за втручання не в свої справи”. Цей беззаконний та цинічний психологічний тиск спричинив стан пригніченості, безпорадності та безнадійності у мого підзахисного. Вважаю, що ці діяння невстановленого працівника міліції містять ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 374 КК України, як грубе порушення права на захист. На адвокатський запит до начальника СІЗО №13 щодо переліку осіб, яким видавався обвинувачений З., була отримана відповідь, що 16.03.0_ підсудний З. видавався слідчому СВ Подільського РУ ГУ Г. Але ніяких слідчих дій у той день проведено не було, З. відвідав не слідчий, а хтось з осіб, що брали участь у його затриманні. Вказані заходи фізичного та психологічного впливу застосовувались працівниками міліції виключно із-за відсутності будь-яких достовірних даних , які б свідчили про участь мого підзахисного у скоєнні злочину. Наслідком відмови З.а від визнання своєї участі у скоєнні злочину та його спроби притягнути до відповідальності працівників міліції за заподіяні катування, стало абсолютне безпідставне, без жодних доказів, будь-якого обґрунтування чи посилання на матеріали справи, з грубим порушенням вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення З. не тільки у безпосередньої участі у скоєнні злочину, але й в організації та очолені злочинної групи, розробці плану скоєння злочину, визначення об'єкту злочинного посягання, місця та способу скоєння злочину. На моє клопотання слідчому Г. від 30 березня 200_ р. (в порядку ст.218 КПК України), де я вказувала на незаконність постанови про притягнення як обвинуваченого, відповідь не отримана до цих пір, хоча відповідно до ст. 129 КПК України слідчий зобов'язаний розглянути клопотання протягом трьох діб. Відповідно до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких або таких, що принижують гідність видів поводження і покарання, яка була ратифікована Україною 24.02.1987 р. і відтоді є частиною національного законодавства України, будь-яка дія, якою будь-якій особі навмисне задаються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї відомості чи визнання , покарати її за дії, у вчинені яких вона підозрюється, коли такій біль або страждання спричиняються державними посадовими особами , є катуванням . Вказаними працівниками міліції (а згідно показань З. їх було не три, а більше) були грубо порушені вимоги ст.ст. 3,28 Конституції України, ст. 5 Загальної декларації прав людини, ст.3 Європейської конвенції з прав людини, ст. 5 Закону України “Про міліцію”. На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 3, 121 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких або таких, що принижують гідність видів поводження і покарання, ст.ст. 4, 22, 25, 99-1, 129, 218, 221, 227, 234 КПК України, ст. ст.4, 5, 12 Закону України “Про прокуратуру”, п.п.8, 12 Постанови Пленуму ВСУ №15 “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26.12.2003 р., ПРОШУ: • Скасувати постанову помічника прокурора Подільського району м. Києва М. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівника карного розшуку Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві Ц. та дільничних інспекторів міліції Подільського РУ Б. та М. • Порушити кримінальну справу проти вказаних працівників міліції за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України. • Встановити особу з числа вказаних працівників міліції, що відвідав обвинуваченого З. у СІЗО №13 та порушити проти нього кримінальну справу за ст. 374 ч.1 КК України. • Зобов'язати слідчого Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві Г. негайно надати мотивовану відповідь на моє клопотання від 30.03.200_ р. • Прокурора м. Києва проконтролювати законність прийняття рішення по моїй скарзі, оскільки вона стосується неправомірних дій працівників правоохоронних органів. 7 квітня 200_ р. Адвокат _______________ /Юдківська А.Ю./ (ордер у справі) Примітка: копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи отримана 01.04.0_ р. Додатки: • Копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. • Лист підзахисного З. до адвоката Юдківської А.Ю. від 27.03.200_. • Відповідь начальника СІЗО №13 на запит Печерської колегії адвокатів. • Клопотання адвоката в порядку ст. 218 КПК України від 30.03.200_ р. 
|
