Скарга на незаконне затримання

Прокурору м. Києва
вул. Предславинська 45/9, м. Київ, 03150

Генеральному прокурору України

вул. Різницька 13/15, м. Київ, 01601

адвоката
Юдківської А.Ю. ,

Печерська колегія адвокатів м. Києва
вул. Грушевського 28/2, м. Київ, 01021

в інтересах підозрюваного
З. Володимира Миколайовича

С К А Р Г А

(в порядку ст. ст. 100, 110 КПК України)

На неправомірні дії працівників міліції, незаконне затримання,

незаконну постанову про порушення кримінальної справи,

винесену внаслідок фальсифікації та провокацій працівників міліції

У провадженні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України знаходиться кримінальна справа протизаконно порушена відносно З. В.М. за ч.1 ст.186 КК України.

23.10.0_ р. працівники Шевченківського райвідділу міліції затримали громадянина З., який розповсюджував на Європейській площі друковані матеріали на підтримку кандидата на пост президента України Ющенка В.А. На З. вказала гр. Г. Н.І., нібито він викрав її гаманець. Після обшуку ніякого гаманця знайдено не було, але це не зашкодило працівникам міліції підтримати провокацію, затримати З. та доставити його в райвідділ.

У райвідділі гр. Г. підтвердила свої показання щодо викраденого гаманця у присутності журналістів “5 каналу”, “Першого Національного каналу”, ряду газет, а також народних депутатів України Степана Хмари і Юрія Павленко.

Через деякий час гр. Г. змінила свої показання та вказала, що він “відкрито заволодів” ( вже надала юридичну кваліфікацію !) її мобільним телефоном. При цьому в неї в сумочці задзвонив мобільний телефон, вона сказала що це інший (тобто вона ходила з двома), а номер “вкраденого” телефону вона не пам'ятає.

Все це ані трохи не смутило працівників міліції, більш того, ця зміна показань була підказана ними самими для того, щоб З. було інкриміновано не крадіжку, а більш тяжкий злочин – грабіж (ст.186 КК України), за підозрою у якому до особи можна застосувати запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Але орган дізнання не зважив на те , що у відповідності до вимог ст. 426 КПК України у особи, відносно якої порушено кримінальну справу чи то за ч.1 ст. 185 КК України, чи то за ч.1 ст. 186 КК України, відбирається зобов'язання з'являтися за викликами органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання, тобто затримання такої особи чи застосування до неї запобіжного заходу чинним кримінально-процесуальним законодавством не дозволяється!

Не зважаючи на те, що ні гаманця, ні мобільного телефону у З. знайдено не було , незважаючи на наявність свідків затримання – очевидців провокації та свідків зміни показань гр. Г., начальником відділення дізнання ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу відносно З. В.М. за ст. 186 ч.1 КК України.

Вказана постанова винесена з грубим порушенням не тільки вимог ст.94 КПК України, відповідно до якої справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані , які вказують на наявність ознак злочину. Суперечливі та неправдоподібні показання гр. Г. про крадіжку чи грабіж , у відсутності самого предмету “злочину” , не можуть визнаватися достатніми даними, тим більш при наявності свідків протилежного.

Але органом дізнання перевищено повноваження щодо порушення кримінальної справи , надані КПК України. До злочинів, передбачених ч.1 ст. 186 КК України застосовується порядок провадження відповідно до розділу VII КПК України. Згідно ст.426 КПК України, орган дізнання має у десятиденний строк встановити обставини вчиненого злочину і особу правопорушника, отримати пояснення від правопорушника, очевидців та інших осіб. Про обставини вчиненого злочину складається протокол, який має бути пред'явлений правопорушнику, після чого протокол разом з матеріалами надсилається прокурору . Прокурор, у відповідності до ст.430 КПК України порушує справу або відмовляє в її порушенні. Тобто начальник дізнання ТВМ 4 не мав жодного права порушувати цю справу, це міг зробити лише прокурор.

Протизаконне порушення кримінальної справи щодо З. В.М., є політичною провокацією та спробою залякати опозиційно налаштовану молодь напередодні виборів президента України.

Крім того, фактичне затримання З. В.М. відбулося 23.10.200_ року, а відповідна постанова про його затримання винесена 24.10.200_ р., що є порушенням чинного законодавства, а саме ст. 106 КПК України, Положення про короткочасне затримання осіб, ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини.

До З. В.М. на протязі більш ніж трьох годин (з 22.40 23.10. до 02.00 24.10) не допускалися адвокати Юдківська А.Ю. та Мартиненко Ю.В., що є грубим порушенням права на захист, гарантованого Конституцією України, Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини та Кримінально-процесуальним кодексом України.

У ТВМ-4 до З. В.М. застосовувалися незаконні заходи фізичного і морального примусу, а саме побиття оперативним черговим О. у різні ділянки тулуба та голови, образи та нецензурна лайка з боку інших працівників ТВМ-4. Про все це З. В.М. було зроблено заяву прокурору Шевченківського р-ну м. Києва, йому також було викликано бригаду швидкої допомоги.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 22, 25, 100, 110 227, КПК України, ст. ст.4, 5, 12 Закону України “Про прокуратуру”,

П Р О С И М О:

•  Скасувати постанову начальника відділення дізнання ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві капітана міліції О. про порушення кримінальної справи відносно З. В.М. за ст. 186 ч.1 КК України, винесену з порушенням чинного кримінально-процесуального законодавства.

•  Притягнути до відповідальності працівників ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, які скоїли провокацію, винесли незаконну постанову, протизаконно утримували З. В.М., не допускали до нього адвокатів, застосовували фізичне та психічне насильство.

•  Прокуратуру м. Києва та Генеральну прокуратуру України взяти на контроль хід перевірки та законність прийняття рішення по нашій скарзі, оскільки вона стосується політичній ситуації в Україні та незаконних дій працівників міліції.